Дослідження проводиться до початку лікування антибактеріальними препаратами або через два тижні після його завершення. За добу до проведення процедури збирання матеріалу не можна використовувати лікарські препарати місцевої дії. Дефекація має відбутися природним чином, без застосування проносних препаратів. Порція ранкового калу збирається з трьох точок в стерильний контейнер, і доставляється в лабораторію не пізніше двох годин з моменту забору.

Збір калу для дослідження проводиться у спеціальний стерильний контейнер, попередньо придбаний в аптечній мережі.

• виключити прийом проносних препаратів, введення ректальних свічок, масел, обмежити прийом медикаментів, що впливають на перистальтику кишечника (беладонна, пілокарпін та ін.), та препаратів, що впливають на забарвлення калу (залізо, вісмут, сірчанокислий барій) протягом 72 годин до збору калу;
• проводити дослідження перед виконанням ректороманоскопії та інших діагностичних маніпуляцій у галузі кишечника та шлунка;
• уникати домішок сечі, що відокремлюється від статевих органів. Не слід проводити взяття зразка під час менструацій, при кровотечі з гемороїдальних вузлів, гематурії або після надмірного напруження під час дефекації;
• виділення яєць гельмінтів, а також цист найпростіших з фекаліями безпосередньо залежить від життєвого циклу паразитів. Тому результати дослідження можуть виявитися негативними навіть у разі наявності зараження. Для найдостовірніших результатів рекомендується триразове дослідження калу з інтервалом 3-7 днів.

Дослідження калу на ентеробактерії - це мікробіологічне дослідження, що дозволяє оцінити склад мікрофлори кишечника (концентрацію та співвідношення «корисних», умовно-патогенних та патогенних мікроорганізмів). Визначити специфічну активність основних пробіотиків щодо виявлених мікроорганізмів та їх чутливість до бактеріофагів та антибіотиків.

Метою цього дослідження є виділення патогенних ентеробактерій, що викликають кишкові інфекції. Визначення виду, кількості та антибіотикочутливість, а також чутливість до бактеріофагів виділених патогенних ентеробактерій.

Показання для призначення аналізу:

• діагностика гострих кишкових інфекцій;
• виявлення етіології кишкового захворювання;
• визначення, який антибіотик буде ефективним для проведення терапії;
• моніторинг успішності призначеного лікування;
• для обстеження пацієнтів, які входять до групи ризику розвитку дисбактеріозу.

Внаслідок проведеного дослідження вказується, чи виявлено зростання патогенних мікроорганізмів. Дається їх кількісна оцінка, рід та вид, чутливість до антибактеріальних препаратів. Якщо ж тест не показав зростання мікроорганізмів, що входять до складу нормальної мікрофлори, проводиться повторний аналіз, оскільки патогени можуть бути присутніми в незначній кількості, але впливати на нормальне зростання облігатної флори.

До нормальної мікрофлори кишечника («корисні» бактерії) належать лактобактерії, біфідобактерії, ентерококи, кишкові палички (типові), анаеробна флора (бактероїди). Умовно-патогенна флора – це ентеробактерії, неферментуючі бактерії, стафілококи, анаеробні бактерії (клостридії), гриби. Патогенними мікроорганізмами є сальмонели, шигели, патогенні ешеріхії. При виявленні патогенних та/або умовно-патогенних мікроорганізмів буде визначено їхню чутливість до антимікробних препаратів (антибіотиків та бактеріофагів) та пробіотиків. При виявленні мікроорганізмів, що становлять нормальну мікрофлору, чутливість до антибіотиків та бактеріофагів не визначається, т.к. немає діагностичного значення.