Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• рецидивні бактеріальні респіраторні інфекції (синусити, пневмонії), а також отити та менінгіти, бронхіальна астма;
• хронічна діарея, синдром мальабсорбції;
• анафілактичні посттранфузійні реакції;
• синдром Луї-Бара (атаксія – телеангіектазія);
• пухлинні захворювання лімфоїдної системи (мієлома, лейкози, лімфоми, ретикулосаркоми);
• дифузні захворювання сполучної тканини (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, дерматоміозит);
• хронічний гепатит, цироз печінки.

Основний вид імуноглобулінів (антитіл), що у місцевому імунітеті.

Сироватковий IgA синтезується В-лімфоцитами (плазмоцитами); є фракцією гамма-глобулінів і становить 10-15% всіх класів розчинних імуноглобулінів. Мономірна молекула і двох важких і двох легких ланцюгів. У сироватці 90% IgA представлено мономерними молекулами. IgA переважно присутній не в сироватці, а на поверхні слизових оболонок, міститься в молоці, молозиві, слині, в слізному, бронхіальному та шлунково-кишковому секреті, жовчі, сечі. Період напіввиведення антитіл цього класу становить 4-5 діб. Секреторний компонент робить IgA резистентним до перетравлення протеолітичних ферментів, у зв'язку з чим він може функціонувати на різних слизових поверхнях, багатих цими ферментами.

Основною функцією сироваткового IgA є нейтралізація вірусів. Його головна роль - захист дихальних, сечостатевих шляхів та шлунково-кишкового тракту від інфекції. Секреторні антитіла мають виражену антиадсорбційну дію: вони перешкоджають прикріпленню бактерій до поверхні епітеліальних клітин, запобігають адгезії, без якої бактеріальне пошкодження клітини стає неможливим. Разом із неспецифічними факторами вони забезпечують захист слизових оболонок від мікробів та вірусів.

IgA не проходить через плацентарний бар'єр, рівень його у новонароджених близько 1% від концентрації у дорослих (а до року цей показник становить лише 20% від рівня дорослих). Тому новонародженим у перші дні життя секреторні IgA надходять з молозивом матері, захищаючи їх дихальний шлях та шлунково-кишковий тракт доти, доки не сформуються механізми його синтезу у власному організмі. Вік 3 міс. багатьма авторами визначається як критичний період; цей період особливо важливий для діагностики вродженої чи транзиторної недостатності місцевого імунітету. Рівень, характерний для дорослої людини, досягає приблизно 5-річного віку.

Підвищення рівня IgA:

• синдром Віскотта - Олдріча;
• хронічні гнійні інфекції, особливо шлунково-кишкового тракту та дихальних шляхів (астма, туберкульоз);
• аутоімунні захворювання, наприклад, ревматоїдний артрит (ранні стадії);
• множинна мієлома (IgA – тип);
• муковісцидоз;
• безсимптомна моноклональна (IgA) гаммапатія;
• хронічні ураження печінки (гепатит, цироз);
• ентеропатії;
• алкоголізм.

Зниження рівня IgA:

Набута недостатність:

• новоутворення лімфатичної системи, лімфопроліферативні захворювання;
• стан після спленектомії;
• втрати білка при ентеро- та нефропатіях;
• лікування імунодепресантами, цитостатиками;
• опромінення іонізуючою радіацією;
• злоякісні анемії, гемоглобінопатії;
• атопічний дерматит;

Вроджена недостатність:

• агамаглобулінемія (хвороба Брутона);
• атаксія-телеангіектазія (синдром Луї-Бар);

Інші причини:

• тривала експозиція із бензолом, толуолом, ксилолом;
• прийом декстрану, метилпреднізолону, естрогенів, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, препаратів золота.