Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• діагностика та диференціальна діагностика анемій різної етіології, контроль терапії залізодефіцитної анемії;
• гострі та хронічні інфекційні захворювання, системні запальні захворювання;
• порушення харчування та всмоктування, гіпо- та авітамінози, порушення з боку шлунково-кишкового тракту;
• можливе отруєння залізовмісними препаратами.

Життєво важливий мікроелемент, що бере участь у процесі зв'язування, перенесення та передачі кисню у тканини та у процесах тканинного дихання.

Залізо входить до складу дихальних пігментів (переважно – гемоглобіну, та частково – міоглобіну), цитохромів, залізовмісних ферментів (каталази, мієлопероксидази). Це так зване, гемове залізо, яке оборотно пов'язує кисень і бере участь у транспорті кисню, ряд окислювально-відновних реакцій, відіграє важливу роль у процесах кровотворення. Залізо бере участь у метаболізмі порфірину, синтезі колагену, роботі імунної системи. В організм залізо надходить із їжею. У харчових продуктах залізо є або у вигляді складової частини гему (м'ясо, риба) або як негемове залізо (овочі, фрукти). З їжі засвоюється близько 10-15% заліза, всмоктування відбувається у 12-палої кишці. Загальний вміст заліза в організмі - 4-5 г. Близько 70% заліза входить до складу гемоглобіну, 5% - міоглобіну, 20% знаходиться в депо (печінці, селезінці, кістковому мозку) у вигляді розчинного феритину та нерозчинного гемосидерину. Всмоктування заліза регулюється клітинами кишечника: воно зростає при дефіциті заліза та неефективному еритропоезі та блокується при надлишку заліза в організмі. Транспорт заліза від кишкової стінки до попередників еритроцитів та клітин-депо (макрофагів) здійснюється плазмовим білком – трансферином. В організмі залізо не зустрічається у вигляді вільних катіонів, лише через білки.

Концентрація заліза в сироватці залежить від резорбції у шлунково-кишковому тракті, накопичень у кишечнику, селезінці та кістковому мозку, від синтезу та розпаду гемоглобіну та його втрати організмом. Рівень заліза в сироватці змінюється протягом доби (найвищий він вранці), залежить від статі та віку. У новонароджених протягом кількох годин після пологів відзначається падіння рівня заліза. Середні показники заліза у жінок нижчі, ніж у чоловіків, але й у тих та в інших із віком показник заліза падає. Концентрація заліза у жінок також пов'язана з менструальним циклом (максимальний вміст – у лютеїнову фазу, найнижчий – після менструації). Нестача сну та стреси, виражене фізичне навантаження також викликають зниження цього показника. При вагітності вміст заліза в організмі зменшується, особливо у другій половині вагітності (підвищення потреби у залозі у період пов'язані з формуванням депо заліза у плода).

Незважаючи на нестабільність рівня Fe у сироватці, дослідження цього параметра є важливим для скринінгу, диференціальної діагностики залізодефіцитних та інших анемій, а також оцінки ефективності лікування хворих на залізодефіцитні анемії. Виражений дефіцит заліза супроводжується зниженням рівня гемоглобіну та кольорового показника. Виражене зниження концентрації заліза у сироватці крові може бути відзначено при дефіциті заліза в організмі, але для діагностики латентної анемії недостатньо визначення вмісту заліза у сироватці крові. Для більш точної оцінки балансу заліза в організмі необхідно провести додаткові дослідження (феррітін, трансферрин, ЛЖСС).

Підвищення рівня заліза (гіперферемія):

• підвищене надходження до організму - гемохроматоз; надмірне парентеральне введення препаратів заліза; повторні гемотрансфузії; гостро отруєння препаратами заліза у дітей;
• анемії - гемолітичні анемії, гіпо- та апластичні анемії;
• вітамін В12 (і В6) – та фолієво-дефіцитні гіперхромні анемії;
• таласемія;
• нефрит;
• захворювання печінки (гострий гепатит, хронічний гепатит) – внаслідок недостатнього використання заліза у синтезі гему;
• гостра лейкемія;
• свинцева інтоксикація;
• застосування таких лікарських засобів, як хлорамфенікол (левоміцетин), естрогени, оральні контрацептиви, метотрексат, цисплатин.

Зниження рівня заліза (гіпоферемія):

• залозодефіцитна анемія;
• гострі та хронічні інфекційні захворювання, сепсис, колагенози;
• пухлини (в т.ч. гострий та хронічний лейкози, мієломи);
• підвищені втрати заліза організмом (гострі та хронічні крововтрати);
• недостатнє надходження заліза в організм (молочно-рослинна дієта, синдром мальабсорбції, захворювання шлунка та кишечника);
• підвищене споживання заліза організмом (вагітність, годування груддю, підлітковий період, підвищені фізичні навантаження);
• ремісія перніціозної анемії (авітаміноз В12);
• гіпотиреоз;
• нефротичний синдром;
• хронічні захворювання печінки (гепатит, цироз);
• прийом алопуринолу, андрогенів, аспірину, холестираміну, глюкокортикоїдів.