Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• захворювання, в основі яких лежать порушені обмінні процеси. Необхідні організму хімічні речовини «вимиваються» разом із втратою рідин при тривалій блювоті, проносах, крововтраті, великих опікових поверхнях.

Електроліти – не будь-які речовини в крові, а лише ті, які можуть існувати в організмі у формі солей, кислот чи лугів. Вони розпадаються і утворюють дрібні частинки із протилежними зарядами:

• негативні аніони (хлориди, бікарбонати, фосфати, органічні кислоти);
• позитивні катіони (натрій, кальцій, калій, магній).

Розташуванням електролітів пояснюються біоелектричні процеси. Частина знаходиться всередині клітин, інші — в міжклітинному просторі. Вони утворюють та підтримують електричний потенціал.

Виходить, що оболонка кожної клітини є мембраною, проникність якої залежить від розташування, кількості аніонів та катіонів. З їхньою допомогою непотрібні відпрацьовані речовини викидаються зсередини назовні, а необхідне харчування надходить усередину клітини.

Трактування результатів визначення рівнів Калію, Натрію та Іонізованого кальцію крові

Калій

Підвищення значень (гіперкаліємія):

• надлишкове надходження калію в організм: швидке вливання розчинів калію;
• вихід калію з клітин у позаклітинну рідину: при масивному гемолізі, рабдоміолізі, розпаді пухлин, тяжких ушкодженнях тканин, глибоких опіках, злоякісній гіперпірексії, ацидозі;
• знижене виділення калію нирками: гостра ниркова недостатність з оліго- та анурією, ацидозом, термінальна стадія хронічної ниркової недостатності з олігурією, хвороба Аддісона, псевдогіпоальдостеронізм, гіпофункція ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, шокові стани;
• зменшення обсягу позаклітинної рідини (дегідратація);
• прийом таких лікарських засобів, як амілорид, спіронолактон, тріамтерен, амінокапронова кислота, протипухлинні засоби, дигоксин, нестероїдні протизапальні препарати, триметоприм-сульфаметоксазол.

Зниження значень (гіпокаліємія):

• недостатнє надходження калію до організму при хронічному голодуванні, дієті, бідній калієм;
• втрата калію з сечею при нирковому канальцевому ацидозі, нирковій канальцевій недостатності, синдромі Фанконі, синдромі Конна (первинний альдостеронізм), вторинному альдостеронізмі, синдромі Кушинга, осмотичному діурезі (при цукровому діабеті), алкалозі, введенні АКТГ, кортизону, альдостерону;
• втрата калію організмом з кишковими секретами при частому блюванні, профузному проносі, аденомі ворсинок кишечника, кишкових свищах, відсмоктуванні вмісту шлунка через назогастральний зонд;
• перерозподіл калію в організмі (посилене надходження калію всередину клітин): при лікуванні глюкозою та інсуліном, сімейному періодичному паралічі, алкалозі;
• втрата з потом при муковісцидозі;
• лікування мегалобластичної анемії вітаміном В12 або фолієвою кислотою;
• гіпотермія;
• прийом кортикостероїдів, діуретиків (крім калійзберігаючих), бета-адреноблокаторів, аміноглікозидних антибіотиків;
• введення великої кількості рідини з низьким вмістом калію;
• дефіцит магнію.

Натрій

Підвищення значень (гіпернатріємія):

• гіпертонічна дегідратація: втрата рідини через шкіру при сильній пітливості; втрата рідини через легені при тривалій задишці; втрата рідини через ШКТ при частому блюванні та тяжкій діареї; втрата рідини при високій лихоманці (черевний тиф, паратиф, висипний тиф і т.п.);
• недостатнє надходження води до організму;
• затримка натрію в нирках (зниження виведення із сечею) при первинному та вторинному гіперальдостеронізмі, синдромі Кушинга (надлишок кортикостероїдів);
• надмірне введення солей натрію, наприклад, гіпертонічного розчину хлориду натрію;
• прийом таких препаратів, як АКТГ, анаболічні стероїди, андрогени, кортикостероїди, естрогени, метилдопи, оральні контрацептиви, бікарбонат натрію.

Зниження значень (гіпонатріємія):

• недостатнє надходження натрію в організм;
• втрата натрію при блюванні, діареї, сильної пітливості при адекватному водному та неадекватному сольовому заміщенні;
• передозування діуретиків;
• недостатність надниркових залоз;
• гостра ниркова недостатність (поліурична стадія);
• осмотичний діурез;
• гіпотонічна гіпергідратація: надмірне парентеральне введення рідини; знижене виведення води при нирковій недостатності, підвищеній секреції вазопресину, дефіцит кортикостероїдів;
• гіпонатріємія розведення з набряками та асцитом при хронічній серцевій недостатності, цирозі печінки, печінковій недостатності, нефротичному синдромі;
• прийом таких препаратів, як фуросемід, аміноглікозиди, гіпертонічний розчин глюкози, нестероїдні протизапальні препарати, амітриптилін, галоперидол;
• гіпотиреоз, синдром неадекватної секреції АДГ.

Кальцій іонізований

Підвищення значень:

• первинний гіперпаратиреоїдизм;
• пухлини, які виробляють паратгормон;
• надмірне споживання вітаміну D;
• злоякісні пухлини (підвищення іонізованого кальцію може бути за нормальних величин загального кальцію);
• ацидоз;
• прийом лікарських засобів: гідрохлортіазид (тривалий прийом), літій, андрогени.

Зниження значень:

• первинний гіпопаратиреоїдизм, псевдогіпопаратиреоїдизм;
• дефіцит вітаміну D;
• дефіцит магнію;
• після переливань крові, що містить комплексні кальцій аніони (цитрат), після великих травм, хірургічних втручань;
• сепсис;
• опіки;
• панкреатит;
• множинна недостатність органів;
• після гемодіалізу при низькій концентрації кальцію в діалізаті;
• алкалоз;
• підвищення іонної сили (наприклад, гіпернатріємія);
• речовини, які зв'язують кальцій (цитрат, оксалат, ЕДТА, гепарин);
• лікарські препарати: протисудомні засоби, даназол, фоскарнет, фуросемід – первісна дія.