Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• зниження лібідо та потенції;
• безпліддя;
• ановуляція;
• олігоменорея та аменорея;
• дисфункціональні маткові кровотечі;
• невиношування вагітності;
• передчасний статевий розвиток та затримка статевого розвитку;
• затримка зростання;
• синдром полікістозних яєчників;
• ендометріоз;
• синдром хронічного запалення внутрішніх статевих органів;
• контроль ефективності гормонотерапії.

Глікопротеїдний гонадотропний гормон гіпофіза. Стимулятор розвитку насіннєвих канальців та сперматогенезу у чоловіків та фолікулів у жінок.

Синтезується базофільними клітинами передньої частки гіпофіза під контролем гонадоліберину, статевих гормонів та інгібіну. ФСГ викидається в кров імпульсами з інтервалом 1-4 години. Концентрація гормону під час викиду в 15-25 рази перевищує середній рівень; викид триває близько 15 хвилин. Спостерігаються сезонні коливання концентрації гормону в крові: влітку рівень ФСГ у чоловіків вищий, ніж в інші пори року. У жінок ФСГ стимулює утворення фолікулів. Досягнення критичного рівня ФСГ призводить до овуляції. У чоловіків у пубертатному періоді ФСГ запускає сперматогенез, а потім бере участь у його підтримці. ФСГ є основним стимулятором росту сім'явиносних канальців. ФСГ збільшує концентрацію тестостерону в плазмі, забезпечуючи цим процес дозрівання сперматозоїдів.

Важливим є співвідношення ЛГ/ФСГ. У нормі до менархе воно дорівнює 1; через рік після менархе – від 1 до 1.5; у періоді від двох років після настання менархе і до менопаузи – від 1.5 до 2.

Підвищення рівня ФСГ:

• первинний гіпогонадизм (чоловіки);
• гіпергонадотропний гіпогонадизм (жінки): синдром виснаження яєчників;
• базофільна аденома гіпофіза;
• ендометріоїдні кісти яєчників;
• синдром Сваєра (46, XY);
• синдром Шершевського-Тернера (46, X0);
• тестикулярна фемінізація;
• дисфункціональні маткові кровотечі (при персистенції фолікула);
• куріння;
• вплив рентгенівських променів;
• ниркова недостатність;
• семінома;
• ектопічне виділення агентів, що діють аналогічно гонадотропіну (особливо при новоутвореннях легень);
• прийом таких препаратів, як: рилізинг-гормон, кетоконазол, леводопа, нафарелін, налоксон, нілутамід, окскарбазепін, фенітоїн, правастатин (через 6 місяців після лікування), тамоксифен (у чоловіків з олігозооспермією та у жінок у пременопаузі).

Зниження рівня ФСГ:

• вторинна (гіпоталамічна) аменорея;
• гіпогонадотропний гіпогонадизм (центральна форма);
• гіпофізарний нанізм;
• синдром Шихана;
• хвороба Сіммондса;
• синдром Денні – Морфана;
• гіперпролактинемія;
• синдром полікістозних яєчників (атипова форма);
• голодування;
• ожиріння;
• хірургічні втручання;
• контакт зі свинцем;
• прийом наступних препаратів: анаболічні стероїди, бузерелін, карбамазепін, даназол, діетилстильбестрол, гозерелін, мегестрол, пероральні контрацептиви, фенітоїн, пімозид, правастатин (при лікуванні протягом 2 років), станозолол, аналоги корти але не інші фази) менструального циклу, тамоксифен (у жінок в менопаузі), тореміфен, вальпроєва кислота; бомбезин, бромокриптин, циметидин, кломіфен, гонадотропін-рилізинг-гормон, соматотропний гормон.