Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• диференційна діагностика анемії;
• диференційна діагностика поліцитемії;
• підозра на гемохроматоз;
• хронічні інфекційні та запальні захворювання.

Феррітін є розчинним, легко мобілізуємим депо заліза в організмі людини.

Це універсальна форма депонування заліза, причому одна молекула феритину здатна утримувати у внутрішній порожнині до 4500 атомів заліза у вигляді комплексу гідрооксидів та фосфатів. Концентрація феритину у сироватці 1 нг/мл (мкг/л) еквівалентна 8 мг (143 мкмоль) заліза в організмі. У той самий час він захищає організм від токсичної дії заліза, зберігаючи їх у окисленому тривалентному стані, нездатному каталізувати продукцію вільних радикалів. Феритин переважно знаходиться в клітинах, де найбільш інтенсивно проходять процеси синтезу, дозрівання та деградації еритроцитів, - це клітини печінки, селезінки, червоного кісткового мозку та ретикулоцити. У невеликих кількостях Феррітін є присутнім у плазмі людини, куди потрапляє в результаті активної секреції та руйнування клітин, при цьому відхилення його значень від норми досить точно відображає порушення метаболізму заліза в організмі.

Феритінгепатоцитів і макрофагів ретикулоендотеліальної системи служить резервом заліза для синтезу гемоглобіну - в розчинній, нетоксичній, біологічно доступній формі. В результаті полімеризації розчинного феритину утворюється частково депротеїнізований нерозчинний у водних розчинах гемосидерин, з якого залізо звільняється набагато повільніше.Феррітін сироватки містить 20-25% заліза; його концентрація - добрий показник запасів заліза у здорових людей і при дефіциті заліза. Неправильно забрана кров із гемолізом викликає хибне завищення результату внаслідок звільнення феритину з еритроцитів.

Зміст феритину у сироватці та плазмі крові варіює залежно від різних фізіологічних та патологічних станів. Рівень феритину у новонароджених трохи підвищений, до шести місяців його вміст у крові знижується до 30 нг/мл, а потім упродовж пубертатного періоду підвищується та досягає дорослого рівня після статевого дозрівання. Під час вагітності рівень феритину може знижуватися поступово, на 50% до 20-го тижня, на 70% у третьому триместрі вагітності. Значення медіани, так само, як і варіабельність рівнів феритину в сироватці, підвищуються з віком у дорослих. При станах із надлишком заліза та деяких хронічних захворюваннях феритин сироватки не дозволяє точно оцінити запаси заліза.

Визначення концентрації феритину важливе для диференціальної діагностики залізодефіцитної анемії та анемії хронічних захворювань (анемії, що супроводжує інфекційні, ревматичні та пухлинні захворювання). Одним із основних механізмів анемії хронічних захворювань є перерозподіл заліза в клітини макрофагальної системи, що активується при запальних (інфекційних та неінфекційних) або пухлинних процесах. Залізо накопичується в макрофагах у вигляді феритину, перенесення його від феритину до трансферину порушується, що спричиняє зниження рівня сироваткового заліза.У цих умовах помилковий діагноз залізодефіцитної анемії та призначення препаратів заліза (парентерально) може призвести до розвитку вторинного гемосидерозу та посилення становища хворого. Диференціальна діагностика істинного та перерозподільного дефіциту заліза можлива лише за умови визначення рівня сироваткового феритину.

В умовах запалення рівень феритину підвищується, оскільки феритин є одним з острофазних білків, при цьому концентрація заліза в сироватці крові знижена, оскільки ретикуло-ендотеліальні клітини використовують для продукції феритину залізо, що вивільняється з транспортних білків. У перерахованих умовах кореляція між запасами заліза та рівнем феритину в сироватці може зберігатися, але зі зсувом до вищих значень. Тим не менш, якщо у пацієнта дійсно є дефіцит заліза, острофазне підвищення трансферину не буває значним. Хоча виснаження запасів заліза в організмі є єдиною причиною зниження рівня феритину в сироватці, підвищений рівень даного білка спостерігається не тільки при надлишку запасів заліза, але також при інших станах: порушенні функції печінки, запальних захворюваннях. При онкопатології, особливо пухлинних та метастатичних ураженнях кісткового мозку, феритин служить своєрідним пухлинним маркером лейкемії, хвороби Ходжкіна та деяких інших злоякісних захворюваннях. У цих випадках підвищений рівень може бути наслідком вивільнення феритину з пошкоджених клітин печінки, уповільненого кліренсу феритину з плазми, синтезу пухлинних клітин феритину або збільшення запасів заліза, індукованого неефективним еритропоезом. До тимчасового значного підвищення рівня сироваткового феритину призводить надмірне надходження заліза після трансфузій або гемодіалізу.

Підвищення значень:

• надлишок заліза при гемохроматозі;
• патологія печінки (у т.ч. алкогольний гепатит);
• гострий лімфобластний та мієлобластний лейкоз;
• гострі та хронічні інфекційно-запальні захворювання (остеомієліт, легеневі інфекції, опіки, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит);
• лімфогранулематоз;
• рак молочної залози;
• голодування;
• прийом оральних контрацептивів.

Зниження рівня феритину:

• дефіцит заліза (залізодефіцитна анемія);
• целіакія.