Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Близько 80% всього холестерину синтезується організмом людини (печінкою, кишечником, нирками, наднирковими залозами, статевими залозами), інші 20% надходять з їжею тваринного походження (м'ясо, вершкове масло, яйця). Холестерин нерозчинний у воді, у крові він транспортується у ліпопротеїнових комплексах. Виділяють фракції холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПЗЩ), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) та деякі інші, що відрізняються за складом та функціями. Загальний холестерин включає холестерин, що міститься у всіх видах циркулюючих ліпопротеїнів, етерифікований і вільний.

Вміст холестерину в крові значною мірою залежить від віку. Його рівень при народженні не перевищує 3,0 ммоль/л, потім поступово зростає. Відмінності, що з'являються в його концентрації пов'язані зі статевою приналежністю. У чоловіків концентрація холестерину в крові підвищується в ранньому та середньому віці та знижується у старості. У жінок рівень холестерину з віком збільшується повільніше, аж до менопаузи; надалі може перевищувати показники холестерину у чоловіків. Описані вікові зміни вмісту холестерину у крові пов'язують із дією статевих гормонів: естрогени знижують, а андрогени підвищують рівень загального холестерину. Під час вагітності спостерігається фізіологічне збільшення рівня загального холестерину.

Визначення холестерину використовують переважно для оцінки ризику розвитку атеросклерозу та у діагностиці будь-якого виду розладів ліпідного обміну.Встановлено, що підвищений вміст холестерину в крові сприяє розвитку атеросклерозу судин та ішемічної хвороби серця. Рівень загального холестерину в комплексі з даними про наявні захворювання, вік, стать, артеріальний тиск, факт куріння, враховують при оцінці індивідуального ризику розвитку тяжких ускладнень серцево-судинних захворювань (інфаркту міокарда або інсульту) за шкалою SCORE (Systematic COronary Risk). Доцільно дослідити холестерин у комплексі з визначенням тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ та холестерину ЛПНЩ, оскільки для коректної оцінки серцево-судинних ризиків важливо розуміти співвідношення різних фракцій ліпопротеїнів. Так, високий вміст холестерину ЛПВЩ вказує на низький ризик, а виявлення підвищеної концентрації тригліцеридів, в комплексі зі зниженням ЛПВЩ, дозволяє запідозрити певні патологічні стани (в т. ч. метаболічний синдром, інсулінорезистентність), які самі по собі пов'язані з підвищеним серцево-судинним ризиком.

Зміною дієти можна знизити рівень холестерину в крові на 10-15%, хоча чутливість до змін вмісту холестерину в їжі та вплив дієти на рівень холестерину можуть бути виражені у різних людей по-різному. Для зниження ризику ускладнень серцево-судинних захворювань рекомендується підтримувати концентрацію загального холестерину в крові нижче 5,0 ммоль/л. Терапевтичною метою під час проведення гіполіпідемічної терапії є зниження рівня холестерину ЛПНГ. Порушення обміну холестерину, які супроводжуються підвищенням його вмісту в крові, характерні для гіпотиреозу. Вторинна гіперхолестеринемія спостерігається також при печінковому холестазі, нефротичному синдромі, хронічній нирковій недостатності, подагрі, діабеті та інших захворюваннях. До початку терапії гіполіпідемічними препаратами слід виключити захворювання, що призводять до підвищення рівня холестерину.

Рівень холестерину відбиває активність процесів синтезу у печінці. При тяжких ураженнях печінки спостерігається суттєве зниження концентрації холестерину у крові. Гостре пошкодження тканин також спричиняє помітне падіння рівня загального холестерину та холестерину ЛПНЩ. Воно починається вже протягом першого дня після інфаркту, хірургічного втручання або септицемії та може досягати 40% зниження від вихідного рівня. Рівень ліпідів не повертається до норми до трьох місяців. Тому не слід проводити дослідження ліпідів з метою оцінки ризику атеросклерозу протягом трьох місяців після гострих станів.

Підвищення рівня (гіперхолестеринемія):

Первинні гіперліпідемії:

• сімейна або полігенна гіперліпопротеїнемія (типи IIА, IIВ), сімейна дисбеталіпопротеїнемія (тип III), сімейна комбінована гіперліпідемія, гіперліпопротеїнемія типів I, IV, V та гіпер-альфа-ліпопротеїнемія;
• дефіцит кислої лізосомної ліпази (рідкісна спадкова ферментопатія).

Вторинні гіперліпідемії:

• захворювання печінки, внутрішньо- та позапечінковий холестаз;
• гломерулонефрит, нефротичний синдром, хронічна ниркова недостатність;
• злоякісні пухлини підшлункової залози та простати;
• гіпотиреоз;
• подагра;
• ішемічна хвороба серця;
• цукровий діабет;
• вагітність;
• алкоголізм;
• ізольований дефіцит соматотропного гормону (СТГ);
• їжа, багата на холестерин і ненасичені жирні кислоти;
• застосування таких препаратів, як андрогени, циклоспорин, діуретики, ергокальциферол (високі дози), глюкокортикостероїди, леводопа, аміодарон.

Зниження рівня (гіпохолестеринемія):

• кахесія, голодування;
• синдром мальабсорбції;
• великі опіки;
• тяжкі гострі захворювання та інфекції;
• некроз гепатоцитів, термінальна стадія цирозу печінки, гепатокарцинома;
• сепсис;
• гіпертиреоз;
• гіпо-альфа- та бета-ліпопротеїнемія;
• дефіцит α-ліпопротеїну;
• мегалобластична анемія;
• таласемія;
• хронічні обструктивні захворювання легень;
• ревматоїдний артрит;
• лімфоангіоектазія кишечника;
• прийом препаратів, які знижують рівень холестерину;
• прийом деяких лікарських препаратів (кломіфену, естрогенів, інтерферону, неоміцину, тироксину, кетоконазолу);
• їжа з низьким вмістом холестерину та високим вмістом поліненасичених кислот.