Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• діагностика можливого отруєння фосфорорганічними інсектицидами;
• оцінка функцій печінки при печінковій патології (діагностика та моніторинг);
• оцінка ризику ускладнень при хірургічних втручаннях, дослідження чутливості пацієнта до дії міорелаксантів.

Фермент, що бере участь у гідролізі різних ефірів холіну (ацетилхолін, бутирилхолін).

У тканинах людини виявлено два різні ферменти цього типу: ацетилхолінестераза («справжня» холінестераза), яка переважно знаходиться в нервовій тканині, скелетних м'язах і в низькій концентрації в еритроцитах; і сироваткова, або псевдохолінестераза, яка поширена, присутня в печінці, підшлунковій залозі, секретується печінкою в кров. Сироваткова ХЕ є ферментом, що каталізує реакцію гідролізу ацетилхоліну.

Визначення активності холінестерази у сироватці становить найбільший клінічний інтерес для діагностики отруєнь фосфорорганічними отруйними речовинами та інсектицидами, а також як показник стану білково-синтезуючої функції печінки та для виявлення атипових варіантів ферменту (дибукаїн-резистентна форма). Отруєння фосфорорганічними речовинами та інсектицидами супроводжуються вираженим зниженням активності холінестерази.

Активність холінестерази найбільш різко знижується при тяжких хронічних захворюваннях печінки, особливо при цирозі. Значне зниження активності холінестерази спостерігається при поширених бластоматозних ураженнях печінки. У початкових стадіях обтураційної жовтяниці зниження активності холінестерази трапляється дуже рідко.

Яскравим проявом зниження білково-синтетичної функції печінки у хворих на вірусний гепатит при розвитку гострої печінкової недостатності є різке зниження активності холінестерази, при цьому ступінь зниження активності холінестерази обернено пропорційна тяжкості перебігу захворювання. Найбільш низькі показники спостерігаються у хворих за кілька днів до розвитку печінкової коми. Однак тривалий період напіврозпаду сироваткової холінестерази (7-10 діб) знижує її цінність як діагностичного тесту при печінковій недостатності.

При інфаркті міокарда різке падіння активності холінестерази відзначають до кінця першої доби захворювання, воно обумовлено шоком, що призводить до тяжкого ушкодження печінки.

Останнім часом дослідження цього ферменту широко використовується контролю за застосуванням релаксантів в хірургічної практиці. Курареподібні речовини (дитілін, сукцинілхолін), що застосовуються в хірургії для розслаблення м'язів, зазвичай швидко руйнуються, переважно холінестераза сироватки. Тяжкі наслідки застосування цих засобів (тривале апное, холінергічний шок) можливі як при набутому нестачі холінестерази (частіше при хронічних захворюваннях печінки), так і при вродженому дефекті ферменту.

При нефротичному синдромі активність холінестерази підвищується. Це пов'язано з посиленням синтезу альбумінів печінкою через швидку втрату дрібнодисперсної фракції білків із сечею. Підвищення холінестерази спостерігається також іноді при ожирінні та ексудативній ентеропатії. Активність холінестерази незначно зростає при артеріальній гіпертонії, цукровому діабеті, правці, хореї, маніакально-депресивному психозі, депресивних неврозах, тривозі.

Підвищення рівня холінестерази:

• гіперліпопротеїнемія IV типу;
• нефроз;
• ожиріння;
• ожиріння при цукровому діабеті;
• ексудативна ентеропатія;
• психічні захворювання, алкоголізм;
• вагітність (початковий етап).

Зниження рівня холінестерази:

• печінкова патологія: цироз, гепатит, метастатичний рак печінки, застійна печінка при серцевій недостатності (низька активність вказує на тяжкий перебіг хвороби та є поганою прогностичною ознакою);
• гостра чи хронічна інтоксикація фосфорорганічними інсектицидами (хлорофос, дихлофос);
• інфаркт міокарда;
• онкологічні захворювання (ракова кахексія);
• плазмаферез;
• пізній термін вагітності;
• гіпоальбумінемія (наприклад, при синдромі мальабсорбції);
• стан після хірургічного втручання із застосуванням міорелаксантів;
• застосування деяких лікарських препаратів (оральні контрацептиви, анаболічні стероїди, глюкокортикоїди);
• спадкові порушення синтезу холінестерази.