Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• подагра;
• мочекам'яна хвороба;
• оцінка функції нирок при нирковій патології;
• лімфопроліферативні захворювання.

Кінцевий продукт метаболізму пуринових основ, що входять до складу нуклеотидів.

Завдяки виведенню сечової кислоти з організму видаляється надлишок азоту. У плазмі крові сечова кислота міститься переважно у формі натрієвої солі. Концентрація сечової кислоти у крові обумовлена рівновагою процесів синтезу сечової кислоти та її виведення нирками. У здорових людей рівень сечової кислоти може дещо підвищуватись при високому вмісті пуринів у їжі, та знижуватись при низькопуриновій дієті. До продуктів, багатих пуринами відносяться червоне м'ясо, печінка, нирки, мізки, язик, бобові. У чоловіків рівень сечової кислоти вищий, ніж у жінок дітородного віку; у дітей нижче, ніж у дорослих. У чоловіків та жінок після 60 років немає відмінностей у рівні показника.

Порушення пуринового обміну, що спостерігаються при подагрі, ведуть до підвищення концентрації сечової кислоти в крові, що спричиняє пошкодження органів та тканин. Збільшення вмісту сечової кислоти у крові внаслідок зниження її виділення спостерігається при зниженні функції нирок. Підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці спостерігається також унаслідок підвищеного розпаду ДНК клітин – після впливу цитотоксичних лікарських препаратів, при поширеному ураженні тканин, при пухлинному процесі. Гіперурикемія та підвищене виділення сечової кислоти із сечею асоціюються з сечокам'яною хворобою, атеросклерозом, ІХС (ішемічною хворобою серця) та іншими патологічними станами.

Підвищення рівня сечової кислоти (гіперурикемія):

• подагра;
• синдром Льоша-Ніхана (генетично обумовлена недостатність ферменту гіпоксантин-гуанін фосфорибозил-трансферази – ГГФТ);
• лейкози, мієломна хвороба, лімфома;
• ниркова недостатність;
• токсикоз вагітних;
• тривале голодування;
• вживання алкоголю;
• прийом саліцилатів, діуретиків, цитостатиків;
• фізіологічне підвищення (підвищене фізичне навантаження, дієта, багата на пуринові основи);
• ідіопатична сімейна гіпоурикемія;
• підвищення катаболічних процесів при онкологічних захворюваннях;
• перніціозна (В12-дефіцитна) анемія.

Зниження рівня сечової кислоти:

• хвороба Коновалова – Вільсона (гепатоцеребральна дистрофія);
• синдром Фанконі;
• прийом алопуринолу, рентгеноконтрастних засобів, глюкокортикоїдів, азатіоприну;
• ксантинурія;
• хвороба Ходжкіна;
• дефекти проксимальних канальців нирок;
• низькопуринова дієта.