Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• виявлення прихованого гіпотиреозу;
• контрольне дослідження при виявленому гіпотиреозі (довічно 1-2 рази на рік);
• контрольне дослідження при виявленому дифузному токсичному зобі (1,5-2 роки 1-3 рази на місяць);
• затримка розумового та статевого розвитку у дітей;
• зоб;
• серцеві аритмії;
• міопатія;
• ідіопатична гіпотермія;
• депресія;
• алопеція;
• безпліддя;
• аменорея;
• імпотенція та зниження лібідо;
• гіперпролактинемія.

Глікопротеїдний гормон, що стимулює утворення та секрецію гормонів щитовидної залози (Т3, Т4).

Виробляється базофілами передньої частки гіпофіза під контролем тиреотропного гіпоталамічного рилізинг-фактора, а також соматостатину, біогенних амінів та тиреоїдних гормонів.

Підсилює васкуляризацію щитовидної залози. Збільшує надходження йоду з плазми крові в клітини щитовидної залози, стимулює синтез тиреоглобуліну та вищеплення з нього Т3 та Т4, а також прямо стимулює синтез зазначених гормонів. Підсилює ліполіз.

Між концентраціями вільного Т4 та ТТГ у крові існує зворотна логарифмічна залежність.

Для ТТГ характерні добові коливання секреції: найвищих величин ТТГ крові досягає до 2-4 годин ночі, високий рівень у крові визначається також о 6-8 годині ранку, мінімальні значення ТТГ припадають на 17-18 годин вечора. Нормальний ритм секреції порушується при неспанні вночі. Під час вагітності концентрація гормону збільшується. З віком концентрація ТТГ трохи підвищується, зменшується кількість викидів гормону в нічний час.

Підвищення рівня ТТГ:

• тиротропінома;
• базофільна аденома гіпофіза (рідко);
• синдром нерегульованої секреції ТТГ;
• синдром резистентності до тироїдних гормонів;
• первинний та вторинний гіпотиреоз;
• ювенільний гіпотиреоз;
• некомпенсована первинна недостатність надниркових залоз;
• підгострий тиреоїдит та тиреоїдит Хашимото;
• ектопічна секреція при пухлинах легені;
• пухлина гіпофіза;
• тяжкі соматичні та психічні захворювання;
• тяжкий гестоз (прееклампсія);
• холецистектомія;
• контакт зі свинцем;
• надмірні фізичні навантаження;
• гемодіаліз;
• лікування протисудомними засобами (вальпроєва кислота, фенітоїн, бензеразид), бета-адреноблокаторами (атенолол, метопролол, пропранолол); протиблювотних засобів (мотиліум, метоклопрамід), сульфату заліза, фуросеміду, йодидів, рентгеноконтрастних засобів, ловастатину, метимазолу (мерказоліла), морфіну, дифеніну (фенітоїну), преднізону, рифампіцину.

Зниження рівня ТТГ:

• токсичний зоб;
• тиротоксична аденома;
• ТТГ-незалежний тиротоксикоз;
• гіпертиреоз вагітних та післяпологовий некроз гіпофіза;
• Т3-токсикоз;
• латентний тиротоксикоз;
• транзиторний тиротоксикоз при аутоімунному тиреоїдиті;
• тиротоксикоз внаслідок самопризначення Т4;
• травма гіпофіза;
• психологічний стрес;
• голодування;
• прийом таких препаратів, як анаболічні стероїди, кортикостероїди, цитостатики, бета-адреноміметики (добутамін, допексамін), допамін, аміодарон (гіпертиреоїдні хворі), тироксин, трийодтиронін, карбамазепін, соматостатін, соматостатин, соматостатин бромкриптин).