Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• при обстеженні пацієнта з клінічними ознаками сифілісу (безболісний ерозивний або виразковий дефект на твердій основі) та регіонарній лімфаденопатії (первинний сифіліс), поліморфний шкірний висип, багатовогнищева або дифузна алопеція, сифілітична лейкодерма рубця (третинний сифіліс);
• при обстеженні осіб, які перебували у статевому та тісному побутовому контакті з хворим на сифіліс;
• під час обстеження донора крові;
• при щорічному профілактичному обстеженні, госпіталізації до стаціонару, оформленні санітарної книжки.

Сифіліс – інфекція, що передається статевим шляхом, збудником якої є спірохета Treponema pallidum subspecies pallidum. Попадання цієї бактерії в організм призводить до розвитку імунної відповіді, що супроводжується виробленням як неспецифічних (нетрепонемних), так і специфічних (трепонемних) антитіл. Виявлення антитіл до T. pallidum становить основу лабораторного підтвердження сифілісу. Залежно від типу антитіл, що визначаються в реакції, серологічні дослідження поділяють на неспецифічні ("нетрепонемні") і специфічні ("трепонемні"). Реакція пасивної гемаглютинації (РПГА) відноситься до "трепонемних", тобто специфічних щодо T. pallidum тестів.

РПГА заснована на феномені аглютинації еритроцитів, на поверхні яких адсорбовані антигени T. pallidum (реагент РПГА), при додаванні до них сироватки хворого на сифіліс, що містить специфічні антитіла до спірохети.Такі антитіла з'являються у крові пацієнтів із сифілісом через 2 (IgM) та 4 (IgG) тижні після інфікування. Слід зазначити, що період може подовжуватися до 6 тижнів. Тому чутливість РПГА у первинному періоді сифілісу дещо поступається чутливості цього методу у вторинному та третинному періодах і становить близько 86%. Перевагою РПГА є висока специфічність (96-100%), що дозволяє використовувати цей аналіз як підтверджує тест після позитивного результату якого-небудь неспецифічного, "нетрепонемного" дослідження (наприклад, антикардіоліпінового тесту, RPR). Чутливість РПГА у вторинному, третинному періоді сифілісу, і навіть при прихованому сифілісі становить 99-100 %.

Чутливість РПГА та інших "трепонемних" тестів перевищує чутливість неспецифічних (нетрепонемних) тестів, таких як мікрореакція преципітації (МРП) з кардіоліпіновим антигеном. Тому останнім часом як скринінговий тест на сифіліс стали частіше застосовувати "трепонемні" тести, у тому числі РПГА. При позитивному результаті скринінгового дослідження на сифіліс за допомогою РПГА слід провести підтверджуваючий тест. У цьому випадку ним є будь-який інший "трепонемний" тест, але не РПГА (наприклад, імуноферментний аналіз).

Як правило, результат РПГА залишається позитивним навіть після лікування сифілісу. Винятком є ситуація, коли терапія була проведена на самому початку захворювання. Оскільки результат зберігається позитивним довічно, РПГА не призначена для диференціальної діагностики раннього та пізнього сифілісу. З цієї ж причини це дослідження не використовують, щоб оцінювати ефективність лікування захворювання.

При додаванні сироватки хворих на сифіліс до реагента РПГА відбувається аглютинація (склеювання) та випадання в осад еритроцитів. Ступінь аглютинації залежить від концентрації антитіл у сироватці, тому РПГА дозволяє не тільки виявити присутність антитіл, а й визначити їхню кількість. Результат аналізу представлений у вигляді титру антитіл. Будь-який позитивний титр вказує на можливу інфекцію T. pallidum, проте можливі хибно-позитивні реакції. Значно підвищені показники характерні для вторинного та прихованого раннього сифілісу.

Хибнопозитивні результати РПГА спостерігаються в 0,05-2,5% випадків і найчастіше зумовлені наявністю в сироватці пацієнта аутоантитіл (при системних захворюваннях сполучної тканини, наприклад при системному червоному вовчаку), антитіл до інших збудників, схожих по антигенній структурі з T. pallidum (Borrelia burgdorferi, сапрофітні трепонеми порожнини рота та геніталій), а також іншими фізіологічними та патологічними станами (вагітність, онкологічні захворювання, гострий інфаркт міокарда). Як правило, титр хибно-позитивної реакції РПГА низький. Виняток становлять результати РПГА у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини та злоякісними новоутвореннями, коли титр антитіл може досягати дуже високих значень. Хибнопозитивні реакції негативуються спонтанно і безвісти протягом 4-6 місяців (гостра хибнопозитивна реакція, часто на тлі вагітності) або більш тривалого періоду (хронічна хибнопозитивна реакція).

З огляду на ці особливості, результат РПГА слід інтерпретувати з урахуванням додаткових анамнестичних та лабораторних даних. При підтвердженні діагнозу "сифіліс" необхідно виключити наявність інших інфекцій, що передаються статевим шляхом, а також обстежити всіх статевих партнерів та членів сім'ї пацієнта.

Причини позитивного результату:

• первинний, вторинний, третинний, а також прихований сифіліс (придбаний та вроджений);
• вагітність;
• ВІЛ інфекція;
• гепатити В та С;
• вживання ін'єкційних наркотиків;
• гострий інфаркт міокарда;
• дифузні захворювання сполучної тканини;
• зворотний тиф;
• лептоспіроз;
• кліщовий бореліоз;
• тропічні трепонематози (фрамбезія, беджель, пінта);
• запальні процеси, зумовлені сапрофітними трепонемами ротової порожнини та геніталій;
• злоякісні новоутворення;
• велика травма та переломи;
• бактеріальний ендокардит;
• туберкульоз;
• інфекційний мононуклеоз;
• поствакцинальна реакція.

Причини негативного результату:

• відсутність сифілісу;
• перші 2-4 тижні після інфекції T. pallidum.