Рішення про необхідність використовувати для дослідження той чи інший біоматеріал приймає лікар на підставі скарг пацієнта, анамнезу, даних об'єктивного та додаткового обстеження. Оскільки ПЛР є прямим методом виявлення збудників (ДНК та/або РНК мікроорганізмів), то важливою умовою є потрапляння в досліджувану пробу максимальної кількості інфекційних агентів, що шукаються. Взяття зразків слід здійснювати з місця передбачуваної локалізації інфекції. Для отримання об'єктивного результату необхідно, щоб досліджуваний клінічний матеріал містив максимальну кількість епітеліальних клітин та мінімальну кількість слизу та домішок крові. Наявність у пробі інгібіторів ПЛР (крові, слизу, гною, антисептиків, мильних розчинів та ін) може призвести до неможливості отримання достовірного результату.

Кров:

Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Урогенітальний зішкріб:

• протягом трьох діб виключити прийом алкоголю і статеве життя;
• безпосередньо перед забором матеріалу протягом двох-трьох годин утриматися від сечовипускання;
• повинно пройти два тижні з дня закінчення прийому антибіотиків і постановки вагінальних свічок (якщо інше не рекомендоване лікарем);
• перед забором матеріалу бажано не проводити туалет зовнішніх полових органів у день здачі аналізу;
• повинно пройти два дні з моменту проведення кольпоскопії (стосується жінок).

Сеча:

Перед збиранням сечі необхідно провести гігієну зовнішніх статевих органів.  Зібрати приблизно 50 мл ранкової сечі в стерильний контейнер. Для правильного проведення дослідження при першому ранковому сечовипусканні невелику кількість сечі (перші 1-2 с) випустити в унітаз, а потім, не перериваючи сечовипускання, підставити контейнер для збору сечі, в який зібрати приблизно 50-100 мл сечі. Потім щільно закрутити ємність кришкою і доставити сечу в відділення «Діасервіс».

Слина:

Необхідно провести ретельну гігієну ротової порожнини: почистити зуби, прополоскати рот водою до повного видалення зубної пасти. Через 30 хвилин можна починати збирання слини в стерильну ємність (бажано в пробірку з червоною кришкою).

Букальний зішкріб:

Необхідно виключити їжу протягом 4-х годин. Перед здачею аналізу ретельно прополоскати ротову порожнину водою або фізіологічним розчином.

Ротоглотковий зішкріб:

Дослідження здається натще! За 3-4 години до взяття мазків не чистити зуби, не полоскати рот/горло, не використовувати жувальну гумку та не палити. За 6 годин до дослідження не використовувати лікарські засоби для зрошення ротоглотки та препарати для розсмоктування, не капати краплі та не промивати носа.

Ліквор:

Спеціальна підготовка до дослідження не потрібна.

Показання до призначення аналізу:

• підготовка до вагітності (рекомендується обом партнерам);
• ознаки внутрішньоутробної інфекції, фето-плацентарна недостатність;
• ВІЛ інфекція;
• імунодефіцитні стани;
• диференційна діагностика урогенітальних інфекцій;
• пухирцеві герпетиформні висипання;
• печіння, біль та набряклість у ділянці урогенітального тракту;
• виразка, хворобливе сечовипускання;
• профілактичні скринінгові дослідження.

Якісне визначення ДНК вірусу простого герпесу I типу (губного або лабіального) та II типу (генітального) методом полімеразної ланцюгової реакції.

Генітальний герпес викликають дві різні, але споріднені форми вірусу Herpes simplex (простий герпес), відомі як вірус герпесу типу 1 (ВПГ-1), він частіше викликає "лихоманку" на губах - і вірус герпесу типу 2 (ВПГ-2). Найчастіше причиною поразки геніталій є другий тип. Але й захворювання губ, викликане вірусом I типу, поступово може перейти і інші слизові, зокрема, і статеві органи. Зараження може статися в результаті безпосереднього контакту з інфікованими статевими органами при статевих зносинах, при терті статевих органів один про одного, при орально-генітальному контакті, анальному статевому акті або орально-анальному контакті. І навіть від хворого статевого партнера, у якого зовнішніх ознак хвороби поки що немає.

Загальною властивістю перелічених вірусів є постійна присутність в організмі людини з моменту інфікування. Вірус може перебувати в «сплячому» або активному стані і не залишає організм навіть під впливом лікарських препаратів. Маніфестний прояв будь-якої герпетичної інфекції свідчить про зниження імунітету.

Вірус простого герпесу (Herpes simplex) першого типу є надзвичайно поширеним. Первинне інфікування відбувається, як правило, у дошкільному віці. Надалі ймовірність зараження різко падає. Типовий прояв інфекції – «застуда» на губах. Однак при оральних контактах можлива поразка геніталій. Внутрішні органи уражаються лише за значного зниження імунітету.

Для генітального герпесу характерна поява на статевих органах скупчень дрібних хворобливих пухирців. Незабаром вони лопаються, залишаючи дрібні виразки. У чоловіків бульбашки утворюються найчастіше на статевому члені, іноді в сечівнику і прямій кишці. У жінок - зазвичай на статевих губах, рідше в шийці матки або в анальній ділянці. Через 1 - 3 тижні захворювання проходить. Але вірус проникає в нервові волокна і продовжує існувати, причаївшись у крижовому відділі спинного мозку. У багатьох хворих на генітальний герпес дає рецидиви хвороби. Вони виникають з різною частотою - від одного разу на місяць до одного разу на кілька років. Їх провокують інші хвороби, неприємності і навіть просто перегрівання на сонці.

Вірус генітального герпесу Herpes simplex 2 типу вражає переважно покривні тканини (епітелій) шийки матки у жінок та статевого члена у чоловіків, викликаючи біль, свербіж, появу прозорих бульбашок (везикул) на місці яких утворюються ерозії/виразки. Однак при оральних контактах можливе ураження покривної тканини губ та ротової порожнини. У вагітних вірус може проникнути через плаценту в плід та викликати у нього вроджені дефекти. Герпес може викликати також мимовільний аборт або передчасні пологи. Але особливо ймовірна небезпека зараження плода в процесі пологів, при проходженні через шийку матки та піхву при первинній або рецидивній генітальній інфекції у матері. Таке зараження на 50% підвищує смертність новонароджених або розвиток у них важких ушкоджень головного мозку чи очей. При цьому певний ризик інфікування плода існує навіть у тих випадках, коли у матері на час пологів відсутні будь-які симптоми генітального герпесу. Дитина може заразитися і після народження, якщо у матері або батька є поразки, в роті, або отримати вірус з материнським молоком.

Референсні значення:

• у нормі – «не виявлено».