Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• підготовка до вагітності;
• ознаки внутрішньоутробної інфекції, фето-плацентарна недостатність;
• стан імуносупресії при ВІЛ-інфекції, неопластичних захворюваннях, прийомі цитостатичних препаратів тощо;
• клінічна картина інфекційного мононуклеозу без інфекції, викликаної вірусом Епштейна-Барра;
• гепато-спленомегалія неясної природи;
• гарячка неясної етіології;
• підвищення рівня печінкових трансаміназ, гамма-ГТ, ЛФ без маркерів вірусних гепатитів;
• атиповий перебіг пневмонії у дітей;
• невиношування вагітності (завмерла вагітність, звичні викидні).

Антитіла класу IgG до цитомегаловірусу (CMV, ЦМВ).

Функції. У відповідь на впровадження в організм цитомегаловірусу (ЦМВ) розвивається імунна перебудова організму. Інкубаційний період коливається від 15 днів до 3 місяців. При даній інфекції має місце нестерильний імунітет (тобто не спостерігається повної елімінації вірусу). Імунітет при цитомегаловірусної інфекції (ЦМВІ) нестійкий, повільний. Можлива реінфекція екзогенних вірусом або реактивація латентної інфекції. Внаслідок тривалого персистування в організмі вірус діє на всі ланки імунної системи хворого. Захисна реакція організму проявляється, перш за все, у вигляді утворення специфічних антитіл класів IgM та IgG до ЦМВ. Антитіла класу IgG до цитомегаловірусу (CMV, ЦМВ) вказують на поточну цитомегаловірусну інфекцію або інфекцію, що мала місце в минулому.

Особливості інфекції. Цитомегаловірусна (ЦМВ) інфекція - це широко поширене вірусне ураження організму, яке відноситься до так званих опортуністичних інфекцій, що протікають зазвичай латентно. Клінічні прояви спостерігаються на тлі фізіологічних імунодефіцитних станів (діти перших 3-5 років життя, вагітні - частіше в 2 і 3 триместрі), а також у осіб з вродженими чи набутими імунодефіцитами (ВІЛ-інфекція, застосування імунодепресантів, онкогематологічні захворювання, опромінення, діабет і т.п.). Цитомегаловірус - вірус сімейства герпес-вірусів. Так само як і інші представники сімейства, після інфікування зберігається в організмі практично довічно. Стійкий у вологому середовищі. Групу ризику складають діти 5-6 років, дорослі 16-30 років, а також особи, які практикують анальний секс. Діти сприйнятливі до передачі інфекції повітряно-крапельним шляхом від батьків та інших дітей з латентними формами інфекції. Для дорослих більш характерний статевий шлях передачі. Вірус міститься в спермі і інших біологічних рідинах. Вертикальна передача інфекції (від матері до плоду) відбувається трансплацентарно і в процесі пологів. ЦМВ-інфекція характеризується різноманітністю клінічних проявів, але при повноцінному імунітеті протікає клінічно безсимптомно. У рідкісних випадках розвивається картина інфекційного мононуклеозу (близько 10% всіх випадків інфекційного мононуклеозу), клінічно відмінного від мононуклеозу, спричиненого вірусом Епштейн-Барра. Реплікація вірусу відбувається в тканинах ретикуло-ендотеліальної системи, епітелії урогенітального тракту, печінки, слизової дихальних шляхів і травного тракту. При зниженні імунітету після трансплантації органів, терапії імуносупресорами, ВІЛ-інфекції, а також у новонароджених, ЦМВ становить серйозну загрозу, оскільки захворювання може зачіпати будь-який орган. Можливий розвиток гепатиту, пневмонії, езофагіту, гастриту, коліту, ретиніт, дифузійної енцефалопатії, лихоманки, лейкопенії. Цитомегаловірусна інфекція у вагітних, обстеження при вагітності: При первинному інфікуванні вагітної цитомегаловірусом (в 35-50% випадків) або реактивації інфекції в період вагітності (в 8-10% випадків) розвивається внутрішньоутробна інфекція. При розвитку внутрішньоутробної інфекції на терміні до 10 тижнів є ризик виникнення вад розвитку, можливо самовільне переривання вагітності. При інфікуванні на 11-28 тижні виникають затримка внутрішньоутробного розвитку, гіпо- або дисплазії внутрішніх органів. Якщо інфікування відбувається на більш пізньому терміні, ураження може бути генералізованним, захоплювати певний орган (наприклад, фетальний гепатит) або проявлятися після народження (гіпертензійного-гідроцефальний синдром, порушення слуху, інтерстиціальний пневмоніт і т.д.). Прояви інфекції також залежать від імунітету матері, вірулентності і локалізації вірусу. На сьогоднішній момент вакцина проти цитомегаловірусу не розроблена. Медикаментозна терапія дозволяє збільшити період ремісії і впливати на рецидив інфекції, але не дозволяє елімінувати вірус з організму. Повністю вилікувати це захворювання неможливо: не можна видалити цитомегаловірус з організму. Але якщо вчасно, при найменшій підозрі на інфікування цим вірусом, звернутися до лікаря, зробити необхідні аналізи, то можна довгі роки утримувати інфекцію в "сплячому" стані. Це забезпечить нормальне виношування вагітності і народження здорової дитини.

ВАЖЛИВО! CMV-інфекція входить до групи TORCH-інфекцій (назва утворена початковими буквами в латинських назвах - Toxoplasma, Rubella, Cytomegalovirus, Herpes), що вважаються потенційно небезпечними для розвитку дитини. В ідеальному випадку проконсультуватися з лікарем і пройти лабораторне обстеження на TORCH-інфекції жінці потрібно за 2-3 місяці до запланованої вагітності, оскільки в цьому випадку буде можливість зробити відповідні лікувальні або профілактичні заходи, а також при необхідності в майбутньому порівняти отримані результати досліджень до вагітності з результатами обстежень під час вагітності.

Перевищення референсних значень:

• ЦМВ-інфекція;
• внутрішньоутробна інфекція можлива, ймовірність її виникнення невідома.

В межах референсних значень:

• ЦМВ-інфекція не виявлена;
• інфікування відбулося протягом попередніх 3-4 тижнів;
• внутрішньоутробна інфекція неможлива (за винятком випадків присутності IgM).