Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення дослідження:

• захворювання гепатобіліарної системи;
• нфаркт міокарда (рання діагностика, диференціальна діагностика та моніторинг);
• пухлини;
• анемії, які супроводжуються гемолізом.

Цинквмісний фермент, що локалізується в основному в цитоплазмі і виявляється практично у всіх органах і тканинах людини.

Найбільша активність відзначається у нирках, печінці, серці, скелетних м'язах, підшлунковій залозі, клітинах крові. В еритроцитах її рівень у 100 разів вищий, ніж у сироватці. У дітей активність ферменту вища, ніж у дорослих, з віком активність ЛДГ сироватки плавно знижується. Показники активності ЛДГ залежать від методу дослідження. Підвищена активність ЛДГ у фізіологічних умовах спостерігається у вагітних, новонароджених після інтенсивних фізичних навантажень. Активність ферменту у жінок дещо нижча, ніж у чоловіків.

Підвищення рівня ЛДГ спостерігається при:

• патології печінки (вірусні та токсичні гепатити, механічна жовтяниця, цироз печінки);
• інфаркті міокарда та інфаркті легень;
• захворюваннях системи крові (гемолітична, перніціозна, мегалобластна та серповидно-клітинна анемії, гострий лейкоз);
• злоякісних новоутвореннях різних органів;
• захворюваннях скелетних м'язів (травма, атрофія);
• патології нирок (гломерулонефрити, пієлонефрити, інфаркт нирки тощо);
• будь-якіх патологічних процесах, що супроводжуються руйнуванням клітин та втратою цитоплазми (травматичний шок, гемоліз, великі опіки, гіпоксія, крайня гіпотермія тощо);
• гостром панкреатиті;
• прийомі алкоголю та деяких лікарських засобів (таких як кофеїн, анестетики, цефалоспорини, нестероїдні протизапальні засоби, сульфаніламіди).

Моніторинг перебігу інфаркту міокарда.

Зростання активності ЛДГ спостерігається на 12-24 години після інфаркту; максимальна активність відзначається через 24–48 годин. Підвищена активність ферменту тримається до 10 діб. Активність ЛДГ залежить від розмірів вогнища ураження міокарда, а динаміка її зниження у процесі одужання – від інтенсивності відновлювальних процесів у серцевому м'язі. Визначення активності ЛДГ дозволяє диференціювати справжній інфаркт міокарда та клінічно подібні з ним напади стенокардії: при інфаркті сумарна активність ЛДГ зростає і в результаті її значення у кілька разів перевищує нормальний рівень, водночас навіть при тяжких нападах стенокардії рівень активності ЛДГ відповідає нормі. Зниження активності ферменту в постінфарктному періоді відбувається у 2 рази повільніше, ніж нормалізація таких маркерів ураження міокарда, як креатинкіназа та АСТ, що особливо цінне для пізньої діагностики ураження.