Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• діагностика та скринінг остеопорозу;
• гіпотонія м'язів;
• судомний синдром;
• парестезії;
• виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки;
• поліурія;
• серцево-судинна патологія (аритмії та порушення судинного тонусу);
• підготовка до оперативного втручання;
• гіпертиреоз;
• злоякісні новоутворення (рак легені, рак молочної залози);
• сечокам'яна хвороба (рентгено-позитивне каміння) та інші захворювання нирок;
• болі у кістках.

Основний компонент кісткової тканини та найважливіший біогенний елемент, що має важливі структурні, метаболічні та регуляторні функції в організмі.

99% кальцію міститься в кістковій тканині (зуби, кістки кістяка). У кістках кальцій міститься у вигляді гідроксиапатитів - кристалів, у складі яких крім кальцію є фосфати. Лише близько 1% Са міститься у сироватці та інших біологічних рідинах організму.

У крові кальцій міститься у трьох формах:

• іонізованого (вільного) кальцію, який фізіологічно активний;
• кальцію комплексованого з аніонами – лактатом, фосфатом, бікарбонатом, цитратом;
• кальцію, пов'язаного з білками – переважно альбуміном.

В організмі кальцій виконує такі функції: створює основу та забезпечує міцність кісток та зубів; бере участь у процесах нейром'язової збудливості (як антагоніст іонів калію) та скороченні м'язів; регулює проникність клітинних мембран; регулює ферментативну активність; бере участь у процесі згортання крові (активує VII, IX та X фактори згортання). Гомеостаз кальцію (постійність вмісту в крові) є результатом рівноваги наступних процесів: всмоктування його в кишечнику, обміну в кістках, реабсорбції та виведення у нирках. Ці процеси регулюються основними регуляторами кальцієвого обміну: паратгормоном та кальцитріолом (вітамін D3), які підвищують рівень Са у крові, та кальцитоніном, який знижує у крові його рівень, а також іншими гормонами.

Лабораторними ознаками порушення обміну кальцію є гіпо-і гіперкальціємія. Зниження рівня альбуміну будь-якого походження (а, отже, і зниження білковозв'язаної фракції загального кальцію) викликає зниження загальної концентрації кальцію сироватки крові, причому вміст біологічно активного вільного (іонізованого) кальцію змінюється мало. Тому слід на увазі, що рівень кальцію в пробі крові може бути помилково знижений, якщо проба взята в умовах місцевого венозного стазу. Внаслідок гіпоальбумінемії спостерігається зниження рівня загального кальцію плазми при порушенні всмоктування білка, хронічних захворюваннях, дотриманні дієти з недостатньою кількістю білка, цирозі печінки, нефротичному синдромі. У таких випадках за необхідності практикують визначення вмісту іонізованого кальцію або використання розрахункової формули, що вносить поправку на знижений рівень альбуміну крові.

Показания к назначению анализа:

• диагностика и скрининг остеопороза;
• гипотония мышц;
• судорожный синдром;
• парестезии;
• язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки;
• полиурия;
• сердечно-сосудистая патология (аритмии и нарушение сосудистого тонуса);
• подготовка к оперативному вмешательству;
• гипертиреоз;
• злокачественные новообразования (рак легкого, рак молочной железы);
• мочекаменная болезнь (рентгено-позитивные камни) и другие заболевания почек;
• боли в костях.

Основной компонент костной ткани и важнейший биогенный элемент, обладающий важными структурными, метаболическими и регуляторными функциями в организме.

99% кальция содержится в костной ткани (зубы, кости скелета). В костях кальций содержится в виде гидроксиапатитов - кристаллов, в составе которых кроме кальция присутствуют фосфаты. Лишь около 1% Са содержится в сыворотке и других биологических жидкостях организма.

В крови кальций содержится в трех формах:

• ионизированного (свободного) кальция, который физиологически активен;
• кальция комплексированного с анионами - лактатом, фосфатом, бикарбонатом, цитратом;
• кальция, связанного с белками - преимущественно альбумином.

В организме кальций выполняет следующие функции: создает основу и обеспечивает прочность костей и зубов; участвует в процессах нейромышечной возбудимости (как антагонист ионов калия) и сокращении мышц; регулирует проницаемость клеточных мембран; регулирует ферментативную активность; участвует в процессе свертывания крови (активирует VII, IX и X факторы свертывания). Гомеостаз кальция (постоянство содержания в крови) является результатом равновесия следующих процессов: всасывания его в кишечнике, обмена в костях, реабсорбции и выведения в почках. Эти процессы регулируются основными регуляторами кальциевого обмена: паратгормоном и кальцитриолом (витамин D3), которые повышают уровень Са в крови, и кальцитонином, который снижает в крови его уровень, а также другими гормонами.

Лабораторными признаками нарушения обмена кальция являются гипо- и гиперкальциемия. Снижение уровня альбумина любого происхождения (а, следовательно, и снижение белковосвязанной фракции общего кальция) вызывает понижение общей концентрации кальция сыворотки крови, при этом содержание биологически активного свободного (ионизированного) кальция изменяется мало. Поэтому следует иметь в виду, что уровень кальция в пробе крови может быть ложно снижен, если проба взята в условиях местного венозного стаза. Вследствие гипоальбуминемии наблюдается снижение уровня общего кальция плазмы при нарушении всасывания белка, хронических заболеваниях, соблюдении диеты с недостаточным количеством белка, циррозе печени, нефротическом синдроме. В таких случаях при необходимости практикуют определение содержания ионизированного кальция или использование расчетной формулы, вносящей поправку на сниженный уровень альбумина крови.