Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• гірсутизм;
• зниження лібідо та потенції;
• ановуляція;
• олігоменорея та аменорея;
• безпліддя;
• дисфункціональні маткові кровотечі;
• невиношування вагітності;
• передчасний статевий розвиток та затримка статевого розвитку;
• затримка зростання;
• статевий інфантилізм;
• синдром полікістозних яєчників;
• ендометріоз;
• контроль ефективності гормонотерапії.

Глікопротеїдний гонадотропний гормон. Синтезується базофільними клітинами передньої частки гіпофіза під впливом рилізинг-факторів гіпоталамуса.

У жінок стимулює синтез естрогенів; регулює секрецію прогестерону та формування жовтого тіла. Досягнення критичного рівня ЛГ призводить до овуляції та стимулює синтез прогестерону у жовтому тілі. У чоловіків, стимулюючи утворення глобуліну, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), підвищує проникність насіннєвих канальців для тестостерону. Тим самим збільшується концентрація тестостерону в плазмі, що сприяє дозріванню сперматозоїдів. У свою чергу, тестостерон повторно стримує виділення ЛГ. У чоловіків рівень ЛГ збільшується до 60-65 років.

Виділення гормону має пульсуючий характер і залежить у жінок від фази овуляційного циклу. У пубертатному періоді рівень ЛГ підвищується, наближаючись до значень, характерних для дорослих. У менструальному циклі у жінок пік концентрації ЛГ посідає овуляцію, після якої рівень гормону падає і тримається всю лютеїнову фазу на нижчих, ніж у фолікулярній фазі, значеннях. Під час вагітності концентрація знижується.У період постменопаузи відбувається підвищення концентрації ЛГ, як і ФСГ (фолікулостимулюючий гормон). У жінок концентрація ЛГ у крові максимальна в проміжок від 12 до 24 годин перед овуляцією та утримується протягом усього дня, досягаючи концентрації у 10 разів більшої порівняно з неовуляційним періодом.

Важливим є співвідношення ЛГ/ФСГ. У нормі до менархе воно дорівнює 1, після року менархе – від 1 до 1.5, у періоді від двох років після настання менархе та до менопаузи – від 1.5 до 2.

Підвищення рівня ЛГ:

• базофільна аденома гіпофіза;
• гіпергонадотропний гіпогонадизм (жінки): синдром виснаження яєчників;
• синдром полікістозних яєчників;
• ендометріоз;
• синдром Шершевського-Тернера (46, X0);
• тестикулярна фемінізація;
• голодування;
• спортивні тренування;
• ниркова недостатність;
• атрофія гонад у чоловіків після запалення яєчок внаслідок свинки, гонореї, бруцельозу (рідко);
• прийом таких препаратів як бомбезин, бромокриптин, фінастерид, гозерелін (у перший місяць лікування), кетоконазол, местранол, налоксон, нілутамід, окскарбазепін, фенітоїн, спіронолактон, тамоксифен, тролеандоміцин.

Зниження рівня ЛГ:

• вторинна (гіпоталамічна) аменорея;
• гіперпролактинемія;
• гіпогонадотропний гіпогонадизм (центральна форма);
• гіпофізарний нанізм;
• синдром Шихана;
• хвороба Сіммондса;
• синдром Денні – Морфана;
• синдром полікістозних яєчників: атипова форма;
• недостатність лютеїнової фази;
• ожиріння;
• куріння;
• хірургічні втручання;
• стрес;
• прийом наступних препаратів: анаболічні стероїди, антиконвульсанти, карбамазепін, кон'юговані естрогени, ципротерон, даназол, діетилстильбестрол, дигоксин, допамін, гозерелін, мегестрол, метандростеноз, норетиндрон, октреотидрон, октреоти тамоксифен, торімефен, тіоридазин, вальпроєва кислота.