Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• надмірна вага (маса тіла);
• атеросклероз;
• артеріальна гіпертензія;
• подагра;
• близькі родичі хворих на цукровий діабет;
• жінки, які мали викидні, передчасні пологи, дуже великі новонароджені або діти з вадами розвитку, мертвонароджені новонароджені, цукровий діабет під час вагітності;
• метаболічний синдром;
• хронічні захворювання печінки;
• полікістоз яєчників;
• нейропатії неясної етіології;
• тривалий прийом діуретиків, глюкокортикоїдів, синтетичних естрогенів;
• хронічний парадонтоз та фурункульоз.

УВАГА! Пацієнт повинен мати результати рівня глюкози крові (не більше ніж за 10 днів до здачі даного дослідження необхідно здати аналіз Глюкозу) – дослідження проводиться за нормального рівня глікемії: у плазмі

Методика проведення ГТТ: після першого взяття крові обстежуваний приймає внутрішньо 75 г глюкози в 250 мл води протягом 5 хвилин (діти 1,75 г на 1 кг маси тіла). При проведенні проби у опасистих осіб глюкозу додають із розрахунку 1 г на 1 кг маси тіла, але не більше 100 г для попередження нудоти до розчину глюкози бажано додати лимонну кислоту. Після прийому глюкози виробляють забір крові через 2 години.

Діагноз цукрового діабету ставиться на підставі повторного підтвердження підвищення рівня глюкози в крові, взятої натще, вище діагностичного порога (7 ммоль/л). У частини пацієнтів деякі ознаки дозволяють запідозрити початкову чи приховану форму порушення обміну вуглеводів. До таких ознак відносяться помірне підвищення концентрації глюкози натще (нижче діагностичного порога діабету), епізодична поява глюкози в сечі без підвищення рівня глюкози натще, симптоми діабету без зареєстрованої гіперглікемії або глюкозурії, поява глюкози в сечі на фоні вагітності, тире нейропатія чи ретинопатія неясного походження. У цих випадках виявити приховані порушення вуглеводного обміну допомагає глюкозотолерантний тест з визначенням глюкози натще і після прийому певної кількості глюкози.

Всмоктування в кров глюкози стимулює секрецію інсуліну підшлунковою залозою, що призводить до поглинання глюкози тканинами та зниження рівня глюкози крові вже через 2 години після навантаження. У здорових людей рівень глюкози через 2 години після навантаження глюкозою буває менше 7,8 ммоль/л, у людей з цукровим діабетом – більше 11,1 ммоль/л. Проміжні значення позначають як порушення толерантності до глюкози або передіабет.

Порушення толерантності до глюкози пояснюється комбінованим порушенням секреції інсуліну та зниженням чутливості тканин (підвищеною резистентністю) до інсуліну. Рівень глюкози натщесерце при порушенні толерантності до глюкози може бути нормальним або слабко підвищеним. У частини людей з порушенням толерантності до глюкози вона може згодом відновитися до норми (приблизно в 30% спостережень), але цей стан може зберігатися, а у людей з порушенням толерантності до глюкози існує високий ризик посилення порушень вуглеводного обміну, перехід цих порушень у діабет типу 2. Порушення толерантності до глюкози, крім того, часто обумовлено комплексом взаємопов'язаних факторів ризику серцево-судинних захворювань (підвищений артеріальний тиск, високий холестерин та високий рівень ліпопротеїнів низької щільності, низький холестерин ліпопротеїдів високої щільності), які визначають як «метаболічний до інсуліну», або «синдром X». При виявленні порушення толерантності до глюкози певні заходи можуть запобігти наростанню порушень вуглеводного обміну: підвищена фізична активність, зниження ваги (маси тіла), здорова збалансована дієта.

Хибнонегативний результат:

• нормальний рівень глікемії, зумовлений порушенням всмоктування глюкози або як наслідок великого фізичного навантаження напередодні дослідження.

Помилковопозитивний результат:

• постільний режим під час навантаження;
• завищення показника щодо глюкози в капілярної крові деякими методами через попадання в пробу дезинфікуючих засобів, що містять алкоголь.