Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• тиреотоксикоз під час вагітності;
• диференційна діагностика дифузного токсичного зоба та різних варіантів деструктивного тиреотоксикозу;
• субклінічний тиреотоксикоз у поєднанні з дифузним зобом;
• ендокринна офтальмопатія на фоні еутиреозу;
• багатовузловий токсичний зоб із «гарячими» вузлами;
• диференційна діагностика неонатального гіпотиреозу, індукованого материнськими антитілами при еутопічній локалізації щитовидної залози;
• диференційна діагностика неонатального тиреотоксикозу (тиреотоксикоз за рахунок трансплацентарної передачі АТ-рТТГ із можливим ураженням щитовидної залози плода).

Рецептори тиреотропного гормону – мембранні структури тиреоцитів. Вони специфічно пов'язують ТТГ гіпофіза та забезпечують реалізацію його біологічної дії. Підвищення рівня антитіл до рецептора ТТГ (АТрТТГ) спостерігається при хворобі Грейвса (дифузний токсичний зоб). АТрТТГ можуть симулювати ефекти ТТГ на щитовидну залозу, активуючи механізми, що ведуть до збільшення вироблення та вивільнення гормонів щитовидної залози – Т4 та Т3.

Антитіла до цих рецепторів є гетерогенними за своїм характером, таким чином вони можуть проявляти як стимулюючу, так і гальмуючу дію, але в цілому переважає стимулюючу дію. АТрТТГ виявляється у 80% пацієнтів із нелікованою хворобою Грейвса. Рідше їх можна виявити і у людей з тиреоїдитом Хашимото, і у пацієнтів з первинною мікседемою.

Дослідження АТрТТГ необхідно проводити перед початком лікування ДТЗ, перед переходом на підтримуючу терапію або скасуванням терапії. Збереження або зростання рівня АТрТТГ — ризик рецидиву тиреотоксикозу, додатковий фактор у виборі хірургічного методу лікування.

Високий титр антитіл до рецептора ТТГ (> 10-15 МО/л) корелює з тяжкістю та несприятливим перебігом хвороби, > 46 МО/л визначає хворих, які не мають шансів на тривалу ремісію. Падіння титру АТрТТГ менш ніж на 50% за 6 місяців лікування антитиреоїдними препаратами свідчить про низьку ймовірність отримання тривалої ремісії. Оскільки АТрТТГ належить до класу IgG, то можлива трансплацентарна передача матері до плоду. Якщо пацієнтки із хворобою Грейвса мають підвищений рівень антитіл до рецептора ТТГ у 3 триместрі вагітності, то плід наражається на ризик розвитку неонатального гіпертиреозу.

Підвищення рівня:

• дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса) у 85-95% випадків;
• інші форми тиреоїдитів.