Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• діагностика та диференціальна діагностика інфаркту міокарда та інших захворювань серцевого м'яза, патології мускулатури та печінки.

Фермент, який приймає участь у обміні амінокислот.

Каталізує перенесення аміногрупи від аспарагінової кислоти на альфа-кетоглутарову кислоту з утворенням щавлевооцтової кислоти та глутамінової кислоти. Переамінування відбувається у присутності коферменту – піридоксальфосфату – похідного вітаміну В6. Фермент міститься у тканинах серця, печінки, скелетної мускулатури, нервової тканини та нирок, меншою мірою – у підшлунковій залозі, селезінці та легенях. У міокарді активність АСТ у 10000 разів вища, ніж у сироватці крові. В еритроцитах аспартатамінотрансфераза міститься в кількості в 10 разів більше, ніж у сироватці. Активність ферменту у жінок дещо нижча, ніж у чоловіків.

При інфаркті міокарда активність АСТ у сироватці може підвищуватись у 2-20 разів, причому підвищену активність можна виявити ще до появи типових ознак інфаркту на ЕКГ. Існує залежність між розмірами вогнища некрозу у серцевому м'язі та рівнем АСТ у сироватці крові. Важливою є також прогностична цінність визначення активності АСТ: якщо на 3-й день захворювання активність цього ферменту не знижується, то прогноз поганий. Наростання активності може свідчити як про розширення вогнища інфаркту, так і про залучення до процесу інших органів та тканин – наприклад, печінки. При інфаркті міокарда активність АЛТ незначно збільшується, тому коефіцієнт де Рітіса (співвідношення АСТ/АЛТ) різко зростає.

Підвищення рівня АСТ:

• інфаркт міокарда;
• гострий ревмокардит;
• тромбоз легеневої артерії;
• кардіохірургічні втручання, ангіокардіографія;
• гепатити різної етіології (вірусні, токсичні, алкогольні);
• тяжкий напад стенокардії;
• холестаз;
• травми скелетних м'язів;
• міопатії;
• гострий панкреатит;
• рак печінки (первинний та метастатичний).

Зниження рівня АСТ:

• тяжкі некротичні процеси, розрив печінки (несприятливою прогностичною ознакою є різке зниження активності АСТ та АЛТ на тлі стабільної або прогресуючої гіпербілірубінемії);
• дефіцит вітаміну В6.