Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• інсулінзалежний та інсуліннезалежний цукровий діабет (діагностика та моніторинг захворювання);
• патологія щитовидної залози, надниркових залоз, гіпофіза;
• захворювання печінки;
• визначення толерантності до глюкози в осіб із груп ризику розвитку цукрового діабету;
• ожиріння;
• діабет вагітних;
• порушена толерантність до глюкози.

Глюкоза – це простий моносахарид, який грає важливу роль у енергетичному обміні організму людини.

Саме глюкоза забезпечує всі метаболічні процеси та є важливим компонентом будови всіх без винятку клітин організму. Порушення рівня глюкози в крові може спричинити такі патологічні стани як цукровий діабет, ожиріння, порушення ліпідного обміну та багатьох інших.

Здавати кров на цукор фахівці рекомендують у плановому порядку 1 раз на 6 місяців чоловікам та жінкам старше 40 років, а також пацієнтам, які страждають від надмірної ваги або мають обтяжений сімейний анамнез із цукрового діабету. Часто порушення рівня глюкози в крові протікає безсимптомно, і лише аналіз крові на цукор може виявити зміни на ранніх стадіях.

Вимірювання глюкози у крові є основним лабораторним тестом у діагностиці діабету. Поточні критерії діагностичного використання вимірювання глюкози крові:

• поєднання клінічних симптомів діабету та випадкового (тобто незалежного від часу попереднього прийому їжі) виявлення глюкози плазми близько 11,1 ммоль/л і вище;
• виявлення глюкози натще 7.0 ммоль/л і вище;
• рівень глюкози у плазмі через 2 години після введення у пероральному глюкозотолерантному тесті – 11.1 ммоль/л і вище.

Рекомендується проводити контрольні дослідження на наявність діабету II типу всіх людей (без симптомів діабету) віком від 45 років. У більш ранньому віці скринінгове дослідження проводиться у людей при підвищеному ризику діабету (включаючи дітей віком від 10 років). Біохімічні зрушення можуть бути знайдені за кілька років до клінічного діагнозу діабету.

Підвищення рівня глюкози (гіперглікемія):

• цукровий діабет у дорослих та дітей;
• фізіологічна гіперглікемія (помірне фізичне навантаження, сильні емоції, стрес, куріння, викид адреналіну під час ін'єкції);
• ендокринна патологія (феохромоцитома, тиреотоксикоз, акромегалія, гігантизм, синдром Кушинга, соматостатинома);
• захворювання підшлункової залози (гострий та хронічний панкреатит, панкреатит при епідемічному паротиті, муковісцидозі, гемохроматозі, пухлини підшлункової залози);
• хронічний захворювання печінки та нирок;
• крововиливи в мозок, інфаркт міокарда;
• наявність антитіл до інсулінових рецепторів;
• прийом тіазидів, кофеїну, естрогенів, глюкокортикоїдів.

Зниження рівня глюкози (гіпоглікемія):

• захворювання підшлункової залози (гіперплазія, аденома або карцинома, бета-клітин острівців Лангерганса – інсулінома, недостатність альфа-клітин острівців – дефіцит глюкагону);
• ендокринна патологія (хвороба Аддісона, адреногенітальний синдром, гіпопітуїтаризм, гіпотиреоз);
• у дитячому віці (у недоношених, дітей, народжених від матерів із цукровим діабетом, кетотична гіпоглікемія);
• передозування гіпоглікемічних препаратів та інсуліну;
• тяжкі хвороби печінки (цироз, гепатит, карцинома, гемохроматоз);
• злоякісні непанкреатичні пухлини: рак надниркової залози, рак шлунка, фібросаркому;
• ферментопатії (глікогенози - хвороба Гірке, галактоземія, порушена толерантність до фруктози);
• функціональні порушення – реактивна гіпоглікемія (гастроентеростома, постгастроектомія, вегетативні розлади, порушення перистальтики ШКТ);
• порушення харчування (тривале голодування, синдром мальабсорбції);
• отруєння миш'яком, хлороформом, саліцилатами, антигістамінними препаратами, алкогольна інтоксикація;
• інтенсивне фізичне навантаження, гарячкові стани;
• прийом анаболічних стероїдів, пропранололу, амфетаміну.