Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення аналізу:

• галакторея;
• циклічний біль у молочній залозі;
• мастопатія;
• ановуляція;
• олігоменорея, аменорея;
• дисфункціональні маткові кровотечі;
• безпліддя;
• діагностика статевого інфантилізму;
• діагностика хронічного запалення внутрішніх статевих органів;
• комплексна оцінка функціонального стану фето-плацентарного комплексу;
• диференційна діагностика справжнього переношування вагітності;
• порушення лактації у післяпологовому періоді;
• тяжко протікаючий клімакс;
• ожиріння;
• гірсутизм;
• зниження лібідо та потенції (чоловіки);
• гінекомастія (чоловіки);
• остеопороз;
• вибір тактики лікування гіперпролактинемічних станів.

Пролактин або лактотропний гормон – це гормон, що продукується гіпофізом і стимулює ріст та розвиток молочних залоз, утворення грудного молока у вагітних та годуючих. При певних патологічних станах рівень пролактину може підвищуватися у жінок, а й у чоловіків. Зниження або, навпаки, підвищення рівня пролактину в організмі може свідчити про наявність деяких новоутворень в онкології та інших захворювань.

Виробляється у передній частці гіпофіза, невелика кількість синтезується периферичними тканинами. При вагітності виробляється також у ендометрії. Під час вагітності пролактин підтримує існування жовтого тіла та вироблення прогестерону, стимулює ріст та розвиток молочних залоз та утворення молока. Це один із гормонів, що сприяють формуванню статевої поведінки.Пролактин регулює водно-сольовий обмін, затримуючи виділення води та натрію нирками, стимулює всмоктування кальцію. Загалом пролактин активує анаболічні процеси в організмі. Серед інших ефектів можна назвати стимуляцію зростання волосся. Пролактин має також модулюючий вплив на імунну систему.

Добова секреція пролактину має пульсуючий характер. Під час сну його рівень зростає. Після пробудження концентрація пролактину різко зменшується, досягаючи мінімуму в пізні ранкові години. Після полудня рівень гормону зростає. За відсутності стресу, добові коливання рівня перебувають у межах нормальних значень. Під час менструального циклу лютеїнову фазу рівень пролактину вище, ніж у фолікулінову. З 8 тижня вагітності рівень пролактину підвищується, досягаючи піку до 20-25 тижні, потім знижується безпосередньо перед пологами і знову збільшується в період лактації.

Підвищення рівня пролактину (гіперпролактинемія):

• захворювання гіпоталамуса (пухлини - краніофарингіома, гермінома, гамартома, гліома, пухлина III шлуночка мозку, метастази; інфільтративні захворювання - гістіоцитоз X, саркоїдоз, туберкульоз; псевдопухлина; ;
• захворювання гіпофіза: пролактинома, аденоми гіпофіза, синдром "порожнього" турецького сідла, краніофарингіома, інтраселярна кіста, кіста кишені Ратке, інтраселярна гермінома, інтраселярна менінгіома;
• гіпофункція щитовидної залози – первинний гіпотиреоз;
• синдром полікістозних яєчників;
• хронічна ниркова недостатність;
• цироз печінки;
• недостатність кори надниркових залоз та вроджена дисфункція кори надниркових залоз;
• пухлини, які продукують естрогени;
• пошкодження грудної клітки (herpes zoster та ін.);
• ектопічна секреція гормонів (апудомами, лімфоцитами, ендометрієм);
• аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, аутоімунний тиреоїдит, дифузний токсичний зоб);
• гіповітаміноз В6;
• лікування антигістамінними препаратами (циметидин, ранітидин), антипсихотичними засобами (нейролептики, похідні фенотіазину, моліндон, локсапін, пімозин), прийом карбідопа, естрогенів, лабеталолу, метоклопраміду (внутрішньовенне введення, довготривалий пероральний, пероральний прийом); перидолу.

Зниження рівня пролактину:

• синдром Шихана (апоплексія гіпофіза);
• справжнє переношування вагітності;
• прийом наступних препаратів: протисудомних засобів (карбамазепін, вальпроєва кислота, леводопа), дофамінергічних засобів (бромкриптин, каберголін, тергурид, ропінерол), кальцитоніну, кон'югованих естрогенів, циклоспорину А, дексаметазону, допраміну, апаміну, (звичайна відповідь), ніфедипіну, рифампіцину, секретину, бомбезину, тамоксифену.