Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у  пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.

Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!

Виключити  прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з  лікарем  стероїдних і тиреоїдних гормонів).

Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.

Виключити  вживання табаку (за 1-3 години).

При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період)  забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:

• Заспокоїтися
• Посидіти (не менше 5 хвилин)
• Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)

ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:

Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу  та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.

ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!

Показання до призначення:

• виявляються симптоми хвороби;
• підвищено кількість еозинофілів;
• підвищено рівень деяких м'язових ферментів;
• захворіла людина вживала напівсире м'ясо.

Симптоми захворювання у перші 10 днів:

• болі в животі;
• нудота;
• діарея.

Симптоми трихінельозу через 2-3 тижні після зараження:

• м'язові болі;
• підвищена температура, слабкість;
• набряки (на обличчі, зокрема навколо очей);
• червоні крапки під нігтями чи поверхні очей.

Trichinella (трихінели) – це рід паразитичних круглих хробаків. Декілька їх видів небезпечні для людини.

Трихінели паразитують на людині та на багатьох тваринах (свинях, ведмедях, щурах, лисицях та ін.). При цьому у м'язах інфікованої тварини присутні личинки трихінел (у вигляді цист). Якщо людина з'їсть таке м'ясо, то може заразитися трихінельозом. Як правило, найбільш небезпечна свинина та м'ясо диких тварин.

Щоб запобігти зараженню, необхідно ретельно готувати м'ясо. При температурі кипіння води, 100 ° C, трихінели гарантовано гинуть. Однак важливо стежити, щоб продукти прогрівалися повністю (зовні, і всередині).

Тварини також інфікуються, поїдаючи м'ясо. Тому трихінельоз переважно зустрічається у хижаків. Свині часто заражаються, контактуючи з пацюками.

Личинки трихінелл у м'ясі оточені щільною капсулою, що називається циста. Коли цисти потрапляють у шлунок, під впливом шлункового соку їх оболонки розчиняються. Личинки звільняються, проникають у тонкий кишечник і через 1-2 дні перетворюються на дорослих статевозрілих хробаків.Після парування самки виробляють нове покоління личинок, які проходять через стінку кишки та розносяться по всьому організму. Усередині скелетних м'язів личинки оточуються капсулою, яка потім просочується солями кальцію і твердне (перетворюється на цисту). Тоді вже цисти зберігаються в м'язах необмежено довго і чекають на наступного господаря.

Самі дорослі особини не живуть у кишечнику постійно. Самці гинуть після парування, а самки зникають через 3-5 тижнів після зараження (завдяки імунній відповіді організму).

Тяжкість захворювання залежить від кількості трихінел, які потрапили в організм людини. Часто якщо паразитів було небагато, проявляється мало симптомів.

Трихінельоз протікає у дві стадії. Для першої характерні ознаки кишкового розладу: помірний біль у животі, нудота, діарея. Вони з'являються у перші дні після зараження та зникають через 10 днів (або раніше). Саме в цей час у тонкому кишечнику починається розвиток личинок трихінел.

Симптоми другої стадії з'являються через 2-3 тижні після зараження та зберігаються кілька тижнів. У цей час личинки розносяться по всьому тілу, що порушує роботу судин та м'язів. Це може супроводжуватися м'язовими болями, підвищеною температурою, слабкістю, набряками (на обличчі, зокрема навколо очей), червоними цятками під нігтями або в очах.

Іноді трихінели ушкоджують серцевий м'яз, що викликає біль у серці, тахікардію. Порушення роботи нервової системи виникає у поодиноких випадках, при сильному зараженні. З другого тижня після зараження у крові збільшується кількість еозинофілів (еозинофільних лейкоцитів) та підвищується концентрація ферментів м'язової тканини (креатинкінази, лактатдегідрогенази).

У деяких випадках для діагностики трихінельозу використовують біопсію м'язів. Якщо трихінелл багато, під мікроскопом можна виявити їх цисти.

Після того, як трихінели потрапляють в організм людини, він починає з ними боротися. Один із способів боротьби – вироблення антитіл (спеціальних білків імуноглобулінів). Існує п'ять основних типів імуноглобулінів: IgG, IgM, IgE, IgA та IgD.

IgE – це антитіла, які беруть участь у імунній відповіді проти паразитичних хробаків. Вони з'являються на ранній стадії після зараження трихінелами. Однак відмічені випадки трихінельозу, коли аналіз на IgE виявлявся негативним. Тому антитіла цього типу не годяться для діагностики.

Найвідповіднішими антитілами є IgG. Вони присутні у крові у найбільшій кількості (порівняно з іншими типами імуноглобулінів). При трихінельозі IgG можна виявити в крові через 12-60 днів після зараження (чим сильніше зараження, тим раніше з'являються антитіла). Рівень IgG залишається високим довгий час (місяці та роки).

Негативний результат:

• трихінельозу немає;
• нещодавня інфекція.

Якщо зараження відбулося нещодавно (1-2 тижні тому), то рівень антитіл може бути ще занадто низьким, тому їх не вдалося виявити. І тут потрібно повторити аналіз пізніше. Якщо при повторному аналізі IgG відсутні, то діагноз «трихінельоз» слід виключити.

Позитивний результат:

• трихінельоз.

Хибнопозитивний результат:

• до нього можуть спричинити інші паразитарні інфекції. За потреби діагноз уточнюють за допомогою інших методів (імуноблота, біопсії м'язів).